Горизонт 474
| Номер розрізу | |
|---|---|
| Індекс | pl |
| Глибина min | 5.40 м |
| Глибина max | 7.80 м |
| Період | плейстоцен |
| Етап плейстоцену | прилуцький |
Прилуцький горизонт (5,4-7,8 м) – складається з ґрунтових відкладів заключної стадії plc та двох чорноземних ґрунтів кліматичного оптимуму: plb2 та plb1.
plc (5,4-5,5 м) – прошарок сірувато-бурого легкосуглинкового ґрунту з карбонатними новоутвореннями у вигляді міцелію.
plb2 (5,5-6,6 м) – чорноземоподібний ґрунт, коричнево-сірий, піщано-пилуватий середній суглинок, розбитий морозобійними тріщинами. Складається з генетичних горизонтів Нk, Hpk та Рhk.
Нk (5,5-5,8 м) – коричнево-сірий, пухкий, піщано-пилуватий середній суглинок грудкуватої структури. З білозіркою по всьому профілі та великою кількістю кротовин, наповнених коричнево-сірим матеріалом;
Hpk (5,8-6,3 м) – світло-коричнево-сірий, піщано-пилуватий середній суглинок, грудкуватий. Перехід поступовий;
Рhk (6,3-6,6 м) – палево-бурий з сірим відтінком середній суглинок, пухкіший та світліший вищележачого, карбонатний.
plb1 (6,6-7,8 м (видно)) – чорноземоподібний або лучно-чорноземний ґрунт з більш темнішим ніж plb2 забарвленням та чітким гумусовим горизонтом. Поділяється на генетичні горизонти Нk, Phki та Рк.
Нk (6,6-6,9 м) – буро-сірий, слабкоущільнений, легкий до середнього суглинок, грудкуватий, з чіткими структурними відокремленнями. Розбитий тріщинами, що починаються у вищележачих горизонтах і розсікають його. По цих тріщинах зосереджені карбонати. Перехід поступовий;
Phki (6,9-7,4 м) – ущільнений, з великою кількістю карбонатів у формі білозірки та карбонатного міцелію, з поодинокими кротовинами. Перехід за деяким потемнінням забарвлення;
Рк (7,4-7,8 м) – коричнево-палево-бурий, ущільнений, грудкуватий піщано-пилуватий легкий суглинок, з карбонатним міцелієм, кремнієво-карбонатними конкреціями (до 5 см в діаметрі). Горизонт пронизують тріщини, які з глибиною тоншають. Вони виповнені лесом палевого кольору.
В шліфі під мікроскопом з грунту plc плазма залізисто-карбонатно-глиниста, бура, мікроструктура щільна, маса оглинена та озалізнена. Спостерігаються агрегати першого-другого порядку, залізисто-глинисті, округлі, з нечіткими краями (рис. П.7 а). Сітка пор розгалужена, пори звивисті та каналовидні, місцями, по стінках пор-тріщин спостерігаються виділення гідрооксидів заліза. Маса просочена мікрокристалічним кальцитом.
Під мікроскопом в грунті plb2 спостерігається добра агрегованість маси. Агрегати І-ІV порядку, розділені сіткою звивистих пор (рис. П.7 б, в). З глибиною кількість та розміри агрегатів зменшуються. Плазма залізисто-карбонатно-глиниста, неоднорідно забарвлена (сірувато-коричнева, місцями з темнішими ділянками інтенсивніше профарбованими муллевим гумусом), мікробудова пилувато-плазменна. Вся маса просочена мікрокристалічним кальцитом, який цементує плазму (рис. П.7 г). По окремих порах спостерігаються кристали дрібнокристалічного кальциту.
В шліфах під мікроскопом в плазмі ґрунту plb1 проявляється добра агрегованість: мікроагрегати високого порядку (до ІV), які розділені розгалуженою сіткою звивистих між- і внутрішньоагрегатних пор (рис. П.7 д). На інтенсивні процеси гумусоутворення вказує сірувато-буре забарвлення плазми, складна агрегованість (у вигляді копролітів), пористість, гуміфікація органо-залізисто-глинистих речовин навколо стінок пор від коріння рослин (рис. П.7 е). У шліфах з нижньої частини профілю плазма набуває бурих та світло-бурих відтінків, з’являються залізисті (рис. П.7 ж) та залізисто-манганові (рис. П.7 з) новоутворення у вигляді мікроорштейнів правильної та неправильної форми. Вся маса просочена мікрокристалічним кальцитом.
Темне гумусове забарвлення верхньої частини профілю та плазми, поряд із складними мікроагрегатами, розділеними розгалуженою сіткою звивистих пор вказує на інтенсивні біогенно-акумулятивні процеси при формуванні ґрунту першого кліматичного оптимуму прилуцького часу. Однак ознаки оглеєння в нижній частині профілю, поряд із наявністю залізистих та залізисто-манганових мікроорштейнів в нижній частині – вказують на помітний вплив ґрунтового зволоження. Вище перераховані макро- та мікроморфологічні ознаки дозволяють визначити ґрунт підстадії plb1, як близький до лучно-чорноземного. Карбонатність матеріалу ймовірно діагенетична.
Такі мікроморфологічні риси, як достатньо добра мікроагрегованість, глибока та інтенсивна гумусованість, розвинута система порожнинного простору, слабка рухливість гідрооксидів заліза у вигляді інкрустацій по стінках пор та тріщин, просочення плазми карбонатами вказують на формування ґрунту другого кліматичного оптимуму в степових умовах з більш рівномірними ніж сучасні періодами зволоження. Дані макро- та мікроморфологічного аналізу дозволяють віднести ґрунт підстадії plb2 до чорнозему коричнюватого.
Ґрунт заключної стадії (plс) короткопрофільний, майже повністю перетворений наступними процесами. Однак слабка агрегованість та карбонатність матеріалу вказують на його формування у сухо-степових умовах. Нами він умовно визначений як палево-бурий степовий.