Горизонт 473
Номер розрізу | |
---|---|
Індекс | vt |
Глибина min | 4.20 м |
Глибина max | 5.40 м |
Період | плейстоцен |
Етап плейстоцену | витачівський |
Витачівський горизонт (4,2-5,4 м) – представлений двома ґрунтами оптимуму: vtb2 (коричнево-бурий ґрунт) та vtb1 (сірувато-буро-коричневий ґрунт).
vtb2 (4,2-4,7 м) – коричнево-бурий ґрунт з монолітним профілем, матеріал – піщано-пилуватий легкий суглинок, з нестійкими структурними відокремленнями, з морозобійними тріщинами, що розсікають всю товщу горизонту.
vtb1 (4,7-5,4 м) – сірувато-бурувато-коричневий за кольором, середньосуглинковий ґрунт, темніший в порівнянні з vtb2, з прошарками, має монолітний профіль, який розбитий морозобійними тріщинами (до 0,7 м в глибину), між якими проявляється окремими злитими фрагментами .
В шліфах маса грунту vtb2 компактної мікробудови, коричнево-бурі органо-глинисті речовини сегреговані в нодульні утворення, згустки та грудочки, які розділені сіткою пор-тріщин. Мікроструктура щільна, мікробудова піщано-пилувато-плазменна. Маса значно оглинена та озалізнена, що проявляється у коричнювато-бурому забарвленні залізисто-карбонатно-глинистої плазми (рис. а), щільному упакуванні зерен скелету в плазмі. Зустрічаються дрібні мікроорштейни гідрооксидів заліза (рис. б) та кородовані зерна скелету (рис. в).
Під мікроскопом в грунті vtb1 спостерігається типова мікробудова характерна для викопних ґрунтів витачівського горизонту – органо-залізисто-глиниста речовина сегрегована у величезну кількість нодульних та ооїдних утворень (рис. г-е), що компактно складають злиті блоки, розділені системою тріщин з різкими краями (рис. ж), маса значно оглинена, озалізнена та карбонатна. У верхній частині ґрунту агрегати з чіткими краями (рис. г), розмежовані тріщинами та звивистими порами. В шліфі з середньої частини профілю спостерігається значно більша кількість округлих нодульних агрегатів, вони чіткі, щільно упаковані в межах злитих блоків (рис. д, е). В шліфах з нижньої частини ґрунту кількість ооїдів зменшується, проте більш яскраво простежується будова у формі злитих блоків. Плазма нижнього витачівського ґрунту бура, залізисто-карбонатно-глиниста, мікроструктура щільна, мікробудова пилувато-плазменна, проте зустрічаються окремі кутасті зерна кварцу, особливо в Pk (рис. з), вся маса просочена мікрокристалічним кальцитом, який цементує плазму. Деяка рухливість гідрооксидів заліза визначається інкрустацією стінок окремих пор-тріщин, що найкраще простежується в шліфах з середньої частини ґрунту.
Численні нодульні та ооїдні агрегати, мікроорштейни, щільна блокова мікробудова, озалізненість та оглиненість матеріалу, насиченість плазми мікрокристалічним кальцитом є типовими мікроморфологічними ознаками витачівських грунтів. За макро- та мікроморфологічними даними витачівські ґрунти розрізу Первомайськ віднесено до буроземоподібних, причому верхній ґрунт визначено як бурий коричнюватий, а нижній – як темно-бурий коричнюватий.
Для обох витачівських ґрунтів характерна підвищена оглиненість та озалізненість, компактність складення маси, специфічні нодульні утворення, що разом з високою карбонатністю та вивітреністю зерен первинних мінералів свідчать про періодично змінні волого-посушливі умови.