Горизонт 469
Номер розрізу | |
---|---|
Індекс | hl |
Глибина min | 0.00 м |
Глибина max | 0.90 м |
Період | голоцен |
Голоценовий горизонт (0,0-0,9 м) – чорнозем пилувато-легкосуглинковий з поступовими переходами між генетичними горизонтами H, Hpk, Phk та Pk.
Н (0,0-0,3 м) – коричнево-темно-сірий, до чорного. Пухкий, вологий, грудкувато-зернистий, до низу поступово освітлюється, піщано-пилуватий легко-середньосуглинковий, з поодинокими кротовинами та червоточинами виповненими чорним матеріалом. Перехід поступовий за забарвленням, межа хвиляста.
Нрk (0,3-0,6 м) – палево-коричнево-сірий, до низу світлішає. Пухкий, піщано-пилуватий легкий – середній суглинок, грудкувато-зернистий, з корінням рослин, великою кількістю кротовин та червоточин.
Рhk (0,6-0,8 м) – сіро-палевий, пухкий, грудкувато-зернистий легкий суглинок. З карбонатами у вигляді карбонатного міцелію та трубочок. Перехід поступовий за зміною забарвлення.
Pk+pc (0,8-0,9 м) – простежується у вигляді світлої смуги під Рhk горизонтом насиченої карбонатами у вигляді міцелію.
Дані мікроморфологічного аналізу вказують на наявність в гумусовому горизонті добре вираженої агрегованості. Маса складно агрегована, з мікроагрегатами до IV порядку, які розділені сіткою звивистих пор (рис. а-г). Плазма сірувато-бура, карбонатно-глиниста, просочена мікрокристалічним кальцитом (рис. з), який сприяє сегрегації гумусу типу мулль в чітко виокремлені округлі органо-глинисті агрегати по всьому профілі. Мікробудова гумусово-перехідного горизонту пилувато-плазмова, зі складними мікроагрегати. Останні ще більш яскраво виражені ніж в гумусовому горизонті, характеризуються чіткими округлими обрисами, що ймовірно пов’язано з вищою карбонатністю матеріалу. В перехідних горизонтах у масі спостерігаються дрібні щільні мікроорштейни гідрооксидів заліза (рис. е), зрідка зустрічаються піщані зерна скелету (рис. ж).
За сумою макроморфологічних ознак (потужний гумусовий профіль (близько 0,8 м), грудкувато-зерниста структура, високе залягання карбонатів, наявність карбонатних новоутворень у вигляді міцелію та трубочок) та рисами мікробудови (добре виражена складна мікроагрегованість з агрегатами до VI порядку розділених сіткою звивистих пор, скоагульованість гумусу, просочення плазми мікрокристалічним кальцитом, концентрація його навколо пор) голоценовий ґрунт можна віднести до чорнозему звичайного.