Горизонт 430
| Номер розрізу | |
|---|---|
| Індекс | kd |
| Глибина min | 4.95 м |
| Глибина max | 5.60 м |
| Період | плейстоцен |
| Етап плейстоцену | кайдацький |
| Гумус | 0.14 % |
|---|---|
| CaCO3 | 0.06 % |
Кайдацький горизонт (4,95-5,6 м) – представлений бурим ґрунтом стадії kdb1. Верх кайдацького горизонту явно перероблений прилуцьким ґрунтоутворенням, тому його можна розглядати або як Рhk горизонт ґрунту рlb1, або як Еh горизонт kdb1. Поділяється на генетичні горизонти Рhk (рlb1) + Еh (kdb1), Іhk, Рkgl.
Рhk (рlb1) + Еh (kdb1) (4,95-5,15 м) – буруватий, дуже пухкий, піщано-пилуватий легкий суглинок, неоднорідно забарвлений, горизонтально шаруватий, з гніздами присипки SiO2 та величезною кількістю сірих кротовин. По всьому профілю зустрічаються карбонати у формі міцелію. Перехід поступовий. Іhk (5,15-5,45 м) – бурий, неоднорідно забарвлений, слабко ущільнений, з білястими плямами присипки SiO2, кількість якої збільшується до низу. Зустрічаються окремі кремнієво-карбонатні конкреції. Рkgl (5,45-5,6 м) – білясто-палевий грудкувато-розсипчастий супіщаний середній суглинок.
Дані мікроморфологічного аналізу підтверджують елювіально-ілювіальну диференційованість профілю. Мікробудова ґрунту піщано-пилувато-плазмова, губчаста, пористість у вигляді хаотично направлених, каналоподібних, звивистих та прямих тріщин. В Еh горизонті присутні «відмиті» ділянки з пухким упакуванням зерен мінерального скелету (рис. а). Велика кількість лускуватих натіків коломорфних глин (рис. б) навколо зерен скелету та манганових плівок на стінках пор в Іhk горизонті. В Рkgl горизонті мікробудова пухкіша, пилувато-плазмова. Структурні виокремлення у вигляді блоків, які розділені звивистими порами (рис. в). Зерна мінерального скелету щільно упаковані в гумусово-глинистій плазмі просоченій дрібнокристалічним кальцитом (рис. г).
Наявність «відмитих» ділянок мінерального скелету в елювіально-гумусовому горизонті та лускуватих натіків коломорфних глин з включенням крапок грубих глин і гумусу в ілювіальному горизонті є ознакою проходження процесів опідзолення та лесиважу. Характер профілю, макро- та мікроморфологічні ознаки дозволяють діагностувати кайдацький ґрунт, як лісовий опідзолений. Оскільки верхні генетичні горизонти кайдацького ґрунту зруйновані прилуцьким ґрунтоутворенням, то достатньо складно встановити тип ґрунту – сірий чи бурий лісовий? За морфологічними ознаками ми віднесли цей тип ґрунту до сірого лісового опідзоленого. Сформувався ґрунт раннього оптимуму кайдацького часу в умовах помірного клімату, дещо холоднішого, проте рівномірно-вологішого у порівнянні із сучасним.