Горизонт 429
| Номер розрізу | |
|---|---|
| Індекс | pl |
| Глибина min | 3.65 м |
| Глибина max | 4.95 м |
| Період | плейстоцен |
| Етап плейстоцену | прилуцький |
Прилуцький горизонт (3,65-4,95 м) – потужний ґрунтовий комплекс, який представлений двома ґрунтами: верхнім бурувато-сірим стадії plb2 та нижнім – темно-сірим plb1. По всьому профілю карбонати у формі трубочок, проте сам матеріал з 10 % розчином HCl не скипає, що дозволяє вважати походження карбонатів діагенетичним.
plb2 (3,65-4,25 м) – викопний ґрунт з генетичними горизонтами H, Hpk та Phk.
Н (3,65-3,75 м) – бурувато-сірий, пухкий, грудкуватий, з прожилками карбонатів. У верхній частині зустрічаються прошарки світлого матеріалу (процеси делювіального перевідкладення). Перехід поступовий за посвітлінням забарвлення. Hpk (3,75-4,05 м) – бурувато-сірий, однорідно забарвлений, пухкий, грудкуватий, піщано-пилуватий легкий-середній суглинок, з кротовинами, мангановою пунктуацією та карбонатними новоутвореннями кількість яких збільшується вниз по профілю. Phk (4,05-4,25 м) – бурий, пухкий, грудкуватої структури, з кротовинами, мангановою пунктуацією та карбонатним міцелієм. Перехід до plb1 поступовий, за потемнінням забарвлення.
plb1 (4,25-4,95 м) – бурувато-сірий, пухкий, пилувато-піщаний середній суглинок грудкуватої структури, з карбонатним міцелієм, марганцевою пунктацією, присипкою SiO2, з кротовинами (d= 7-10 см), які наповнені як сірим матеріалом з горизонту рlb2, так і матеріалом з нижче залягаючого кайдацького ґрунту. Перехід поступовий, за посвітлінням забарвлення. Поділяється на такі генетичні горизонти: Hk, Hpk, Phk + ts.
Найбільш характерними рисами мікробудови ґрунту plb2 є складна мікроагрегованість у вигляді агрегатів І-ІV порядку, коагуляція гумусу та розвинута сітка звивистих пор. Спостерігається плазмово-пилувата (в Н горизонті) та пилувато-плазмова (в Hpk та Phk горизонтах) мікробудова з окремими піщаними зернами мінерального скелету. Структурні виокремлення у вигляді простих та складних мікроагрегатів до IV порядку (копроліти дощових червів) розділені сіткою звивистих пор (рис. а). В порах Hpk горизонту велика кількість екскрементів ґрунтової фауни, зустрічаються сліди від коріння рослин (рис. б). В гумусово-глинистій плазмі гумус темного та бурого кольору переважно скоагульований у вигляді гумонів. Кількість карбонатних новоутворень збільшується вниз по профілю, дрібнозернистий кальцит часто зосереджений по стінках пор.
Мікробудова ґрунту plb1 піщано-пилувато-плазмова, губчаста, плазма карбонатно-глиниста, просочена дрібнокристалічним кальцитом. Мікроагрегованість добре виражена. Гумус бурий, диспергований у верхній частині профілю та темно-бурий, скоагульований – у нижній (рис. в). Зустрічаються манганові новоутворення у вигляді плівок навколо стінок пор та окремих зерен скелету. Дрібнокристалічний кальцит зосереджений по стінках пор (рис. г) та заповнює окремі пори-упаковки.
Відсотковий вміст гумусу:
plb2 - 0,55 %
plb1 - 0,59 %
Відсотковий вміст карбонатів:
plb2 - 0,08 %
plb1 - 0,21 %
Дані макро- та мікроморфологічних досліджень вказують на степові умови ґрунтоутворення ґрунтів прилуцького часу. Це підтверджується доброю агрегованістю, з розвитком складних мікроагрегатів до ІV порядку, розділених розгалуженою сіткою звивистих пор, різноманітні форми карбонатних новоутворень та сліди життєдіяльності ґрунтової фауни (кротовини, червоточини), що свідчать про вирішальну роль у формуванні ґрунтів прилуцького часу дернового процесу та процесів міграції гідрокарбонатів кальцію. Бурі відтінки профілю та плазми, поруч із складними мікроагрегатами, дозволяють діагностувати ґрунт plb2, як чорнозем буроземоподібний. Ознаки слабкої рухливості гумусової речовини, а також наявність плівок гідрооксидів марганцю та заліза в нижній частині профілю ґрунту plb1, вказують на слабкий розвиток гідроморфних процесів (олуговіння). Проте вирішальну роль у формуванні даного викопного ґрунту відігравали процеси степового ґрунтоутворення, на тлі деякого перезволоження, що дозволяє діагностувати його, як близький до чорнозему лучного.