Горизонт 425
| Номер розрізу | |
|---|---|
| Індекс | hl |
| Глибина min | 0.00 м |
| Глибина max | 1.15 м |
| Період | голоцен |
Голоценовий горизонт (0,0-1,15 м) – представлений сучасним ґрунтом з генетичними горизонтами HE, Hegl, Ihegl, Ip(h), Ip та Pk.
НЕ (0,03-0,2 м) – бурувато-сірий, пилуватий важкий суглинок, дрібногоріхуватий, дещо озалізнений, з невеликими плямами присипки SiO2. Перехід добре помітний за зменшенням щільності та збільшенням кількості світлих плям присипки SiO2. НЕgl (0,2-0,3 м) – світло-бурий ущільнений важкий суглинок грудкуватої структури, з сизими плямами оглеєння та з великою кількістю світлих плям присипки SiO2, з корінням трав’янистих рослин і окремими кротовинами діаметром 5-6 см. Перехід поступовий за кольором та ущільненням, межа хвиляста. Іhеgl (0,3-0,65 м) – сірувато-бурий неоднорідно забарвлений, дрібно-середньогоріхуватий важкий суглинок – глина, з сизими та темно-бурими плямами гідрооксидів заліза по гранях структурних виокремлень, з великою кількістю плям присипки SiO2. Перехід поступовий, межа язикоподібна. Іp(h) (0,65-0,85 м) – бурий, однорідний за забарвленням важкий суглинок горіхуватої структури, щільний. Перехід поступовий за полегшенням механічного складу та посвітлінням матеріалу. Ір (0,85-1,00 м) – жовтувато-бурий піщано-пилуватий, слабко ущільнений, горіхувато-грудкуватий середній суглинок. Перехід різкий, межа хвиляста. Рk (1,00-1,15 м) – бурувато-сизо-палевий неоднорідно забарвлений піщано-пилуватий середній – легкий суглинок. Просочений карбонатами у вигляді міцелію. Зустрічаються окремі кремнієво-карбонатні конкреції. Перехід поступовий, межа хвиляста.
Під мікроскопом в сучасному ґрунті спостерігається плазмово-пилувата елементарна мікробудова. В гумусово-елювіальному горизонті органічна речовина скоагульована у вигляді простих та складних агрегатів І-ІІІ порядку, які чергуються з«відмитими» ділянками з відносним накопиченням голих зерен мінерального скелету в гумусово-глинистій плазмі. Кількість останніх збільшується в нижче залягаючому горизонті HЕgl (рис. а). Порожнинний простір характеризується розвинутою сіткою розгалужених пор. В Ihegl горизонті кількість гумусу зменшена, він диспергований або ж закріплений у дрібних гумонах, маса бурого кольору, значно озалізнена, розділена порами-тріщинами, спостерігається інкрустація гідрооксидів заліза та мангану по стінках пор (рис. б). В ілювіальному горизонті плазма глиниста, з дрібними пилуватими часточками, мікроструктура щільна і компактна. Проявляються ознаки переміщення глин у вигляді просочення плазми потічками та бурими лускуватими натіками коломорфних глин, які переважно сконцентровані по стінках пор та тріщин, плівок та оболонок навколо зерен мінерального скелету (рис. в). Мікробудова Pk горизонту пилувато-плазмова (рис. г), плазма карбонатно-глиниста з дрібнозернистим кальцитом, що сконцентрований по стінках пор, іноді вкритий прозорими натьоками полиніту.
Відсотковий вміст гумусу:
HE - 0,9 %
HEgl - 0,52 %
Ihegl - 0,35 %
Iph - 0,4 %
Pk - 0,45 %
Відсотковий вміст карбонатів:
HE - 0,37 %
HEgl - 0,1 %
Ihegl - 0,13 %
Iph - 0,47 %
Pk - 4,66 %
Макро- та мікроморфологічні ознаки сучасного ґрунту вказують, що він сформувався під переважаючим впливом біогенно-акумулятивних (гумусоутворення), елювіальних (опідзолення, лесиважу) та ілювіальних (глинисто- та гумусово-ілювіальних) ґрунтоутворювальних процесів. Характер мікроагрегованості у верхній частині профілю, з переважно простими та складними мікроагрегатами до ІІІ порядку, наявність «відмитих» ділянок зі щільно упакованими зернами мінерального скелету та диспергованість частини гумусу вказують на недостатню закріпленість гумусово-глинистої речовини у верхній частині профілю та її часткове переміщення вниз по профілю. В нижній частині профілю добре виражений ілювіальний горизонт. В ілювіальному горизонті глинисті лусочки навколо зерен скелету та лускуваті натіки коломорфних глин по стінках пор вказують на глинисто- та гумусово-ілювіальні процеси закріплення та накопичення гумусово-глинистої речовини винесеної з елювіального горизонту внаслідок процесів лесиважу та опідзолення. Інтенсивність прояву вказаних процесів дозволяє визначити сучасний ґрунт як світло-сірий опідзолений оглеєний.