Горизонт 405
| Номер розрізу | |
|---|---|
| Індекс |
pl
|
| Глибина min |
8.40 м
|
| Глибина max |
10.90 м
|
| Період |
плейстоцен
|
| Етап плейстоцену |
прилуцький
|
Прилуцький горизонт представлений 3 ґрунтами: одним – заключної стадії (plс) ґрунтоутворення і двома ґрунтами оптимальних стадій ‑ plb2 і plb1.
plс – 8,40 – 8,90 м – неоднорідний за кольором, темніший, щільніший і червонуватіший у нижній частині ґрунт, псевдоопіщанений, піщано-суглинковий, зверху просочений карбонатами і гіпсом. Грудкуватий із залізистими і марганцевими плівками. Перехід дуже поступовий, межа рівна.
plb2 – 8,90 – 9,60 м – ґрунт сірувато-коричневий за кольором. Весь матеріал просочений гіпсовою жорствою, що створює ефект псевдоопіщаненості. Ґрунт має монолітний профіль, загіпсований у середній частині, призматично-горіхуватий, піщано-глинистий, неоднорідно забарвлений, просочений оксидами заліза та марганцю. Дрібногоріхуватий, тріщинувато-горіхуватий, схожий на загіпсований горизонт. Перехід і межа поступові, помітні за збільшенням кількості гіпсу. Гіпсовий горизонт проникає у ґрунт plb1, що залягає нижче.
plb1 – 9,60 – 10,90 м – виділяються такі генетичні горизонти.
Нк – 9,60 – 9,80 м – коричнево-темно-сірий до чорного, при насиченні вторинним гіпсом по затьокам, створює плями іржаво-бурого кольору. Пухкий, карбонатний, грудкуватий. Пішано-пилуватий середній суглинок.
Нрк – 9,80 –10,10 м – палево-білясто-сірий, плямистий, пухкий. Піщано-пилуватий середній суглинок. Велика кількість борошнистої білозірки створює яскравість забарвлення. Перехід поступовий.
Phk – 10,10 – 10,50 м – сірувато-жовтувато-палевий, пухкий, грудкуватий, але з плівками марганцю і залізисто-марганцевими затьоками. Є кротовини з чорним матеріалом. Відмічається підвищений гідроморфізм.
Рк – 10,50 – 10,90 м – за кольором палево-жовто-бурий, з білозіркою, кротовинами і червориїнами (бурими, темно-сірими), із затьоками гумусу і озалізненого матеріалу. Просочений карбонатами з марганцевим міцелієм.
В мікробудові грунту plс відзначається наявність складних мікроагрегатів ІІ-ІІІ порядку, які розділені системою звивистих пор. Залізисто-карбонатно-глиниста плазма має піщано-плазменну мікробудову із зосередженнями оксидів марганцю у порах. В нижній частині ґрунту вміст гумусу різко зменшується, а зерна мінерального скелету оточені карбонатно-глинистими плівками. На окремих ділянках плазма майже суцільно просочена мікрокристалічним кальцитом.
У верхній частині plb2 ґрунту наявні складні мікроагрегати ІІ-ІІІ порядку діаметром 0,02-0,3 мм, розділених порами. Матеріал сірувато-коричневий, відносно пухкої будови, менше виражені ознаки злитості, маса менш оглинена. Зерна первинних мінералів облямовані органо-глинистими оболонками. Маса в основному вилужена від карбонатів і лише по порах помітні щільні виокремлення мікрокристалічного кальциту. Вниз по профілю збільшується вміст мікрокристалічного кальциту. Агрегати діаметром 0,05-0,08 мм складені переважно карбонатно-глинистою речовиною з включенням невеликої кількості гумусу. На фоні значної окарбоначеності маси виділяються яскраво-бурі ділянки, відносно вилужені, з ознаками рухливості колломорфних глин, що виокремлюються у вигляді лусочок. Маса розділяється розгалуженими порами, але на більшій частині площі шліфа вона дезагрегована, зцементована мікрокристалічним кальцитом в карбонатному ілювії. Зустрічаються мікроорштейни, що є свідченням змін умов зволоження. В плазмі зустрічаються кристали гіпсу, які переважно зосереджуються у порах. Серед зерен мінерального скелету переважають кварц, рогова обманка, які оточені карбонатно-глинитими плівками.
В шліфах із гумусового горизонту ґрунту plb1 добре просліджується агрегованість чорноземного типу, видно первинні мікроагрегати розмірами від 0,02-0,03 мм (грудочки і згустки гумусу), а також агрегати ІІІ-ІV порядків розмірами до 0,3-0,5 мм. На агрегованих мікроділянках інтенсивно розвинена сітка розгалужених пор, які місцями займають 60-70% площі шліфа. В Нрк горизонті гумус рівномірно просочує плазму, а в порах концентруються оксиди марганцю. У матеріалі гумусово-перехідного горизонту агрегати простіші за будовою, розміри їх 0,2-0,4 мм, а згустки і грудочки гумусу виражені нечітко. Мінеральний скелет складає 30-40 площі шліфа. В Рк горизонті спостерігаються карбонатно-глинисті плівки навколо великих піщаних зерен і плазма просочена мікрокристалічним кальцитом, який скупчується біля пор.
Грунт заключної стадії прилуцького ґрунтоутворення за такими ознаками – зменшення кількості гумусу з глибиною, складні мікроагрегати розділені порами, карбонатність профілю є близьким до чорноземоподібного.
Характер профілю ґрунту, зменшення гумусу з глибиною, грудкувата структура, виокремлення горизонту з мікробілозіркою, як і наявність складних мікроагрегатів зі згустками і грудочками гумусу, зближують цей ґрунт з південними чорноземами, але солонцюватими (цементація плазми кальцитом, наявність дрібнокристалічного гіпсу разом з ознаками слабкої рухливості колломорфних глин). Про близькість з чорноземами свідчить також велика кількість кротовин в підґрунті. За даними морфологічних і мікроморфологічних досліджень прилуцький ґрунт кліматичного оптимуму plb2 є близьким до чорноземів південних солонцюватих.
Нижній грунт кліматичного оптимуму (plb1) – з найрозвиненішим ґрунтовим профілем. Його морфологічні ознаки (зменшення кількості гумусу з глибиною, поступові переходи між генетичними горизонтами, карбонатність (білозірка)) і мікроморфологічні (складна мікроагрегованість, піщано-пилувато-плазменна мікробудова, карбонатність) вказують на розвиток чорноземоподібного ґрунту. В той же час наявність оксидів марганцю і заліза є свідченням підвищеного гідроморфізму його формування. Грунт близький до чорноземоподібних, але значно вологіших умов формування, ніж сучасні ґрунти на відповідній території.