Горизонт 403
| Номер розрізу | |
|---|---|
| Індекс |
vt
|
| Глибина min |
7.00 м
|
| Глибина max |
8.40 м
|
| Період |
плейстоцен
|
| Етап плейстоцену |
витачівський
|
| Вік |
48 000.00 тис. років тому
|
Витачівський горизонт представлений ґрунтами оптимальних стадій vtb2 і vtb1.
vtb2 – 7,0 – 7,65 м – ґрунт з чітким карбонатним горизонтом і великою кількістю борошнистих карбонатів по тріщинах. Верхня межа чітка, але хвиляста, без тріщин, нижня – у вигляді чіткого Pk з великою кількістю борошнистого вапна по тріщинах і з просоченням всієї маси вапном. Світло-бурий супіщано-глинистий окарбоначений ґрунт. Піщаний середній суглинок. Сірий у верхній частині і світло-бурий у нижній. Можна виділити такі генетичні горизонти.
Нк – 7,0 – 7,20 м – червонувато-світло-бурий, ущільнений, тріщинуватий, піщано-пилувато-суглинистий з включеннями черепашок молюсків. Найбільш яскравий у верхній частині. Опіщанений, грудкувато-горіхуватий, з марганцем по ходах коренів рослин. Виділення карбонатів у вигляді білозірки діаметром 3-4 см. Нижня межа затьочна, простежується за виділенням карбонатів і збільшенням вмісту крапчастого марганцю. Перехід помітний за посвітлінням кольору.
Hpk – 7,20 – 7,40 м – світліший у порівнянні з гумусовим горизонтом, але із значною кількістю затьочних борошнистих карбонатів по великих тріщинах. Неоднорідно забарвлений, озалізнений. Велика кількість карбонатів, які виділяються вертикальними затьоками на світло-бурому фоні. Багато виділень марганцю по ходах коренів рослин і є світло-сірі «дзеркала ковзання» з марганцевими плівками. Піщано-пилувато-суглининковий. Перехід і межа чіткі у вигляді смуги з великою кількістю карбонатів.
Pk – 7,40 – 7,65 м – чітко виділяється, палево-білястий із-за великої кількості карбонатів у вигляді просочення. Велика кількість чорних марганцевих виділень по ходах коренів рослин. Пухкий, карбонатний, пилуватий легкий суглинок. В основі є одинокі кротовини із перемішаним vtb1 матеріалом. Є тверді карбонатні конкреції до 6 см в діаметрі.
vtb1 – 7,65 – 8,40 м – ґрунт з високим положенням гіпсового ілювію та чітким Рк. Червоно-бурий, загіпсований, солонцюватий, озалізнений піщано-глинистий. У верхній частині сірувато-бурий, з тріщинами заповненими карбонатами.
НЕ – 7,65 – 7,75 м – буро-світло-коричневий, з розбитою затьоками верхньою межею, це скоріше тріщини розтріскування, а не морозобійні. Пухкий, розсипчастий, просочений карбонатами, пластинчасто-грудкуватий супісок.
Ihk – 7,75 – 8,05 м – пухкий, у сухій стінці тріщинуватий, слабко ущільнений. Найяскравіший, червонувато-сірувато-коричневий внаслідок значної опіщаненості матеріалу. Призматично-горіхуватий, вертикально-стовпчастий, значно озалізнений, з марганцевими і залізистими плівками, пунктацією і «дзеркалами ковзання» по гранях структурних виокремлень. Однорідний за кольором по всій товщі, монолітний. Перехід і межа різкі за кольором і появою великої кількості гіпсу.
PhkSO4 – 8,05 – 8,40 м – червонувато-бурий, щільний з білястими плямами гіпсу по затьоках, які створюють неоднорідність забарвлення. Призматично-горіхуватий, весь просочений кристалічним гіпсом, але відсутні тверді друзи. Псевдоопіщанений, з великою кількістю плівок марганцю.
В мікроморфологічному відношенні для ґрунту vtb2 характерними є наявність складних мікроагрегатів і округлих стяжінь, ооїдів органо-глинистої речовини. Плазма просочена органічною речовиною. характерна наявність мікроорштейнів і скупчень оксидів марганцюn в гумусово-перехідному горизонті. В Pk горизонті зерна доломіту, кварцу, глауконіту мають карбонатно-глинисті плівки, плазма рівномірно просочена мікрокристалічним кальцитом з поодинокими зосередженнями крупних зерен кальциту.
Мікроморфологічно матеріал ґрунту vtb1 відрізняється червонуватами відтінками кольору плазми. В гумусовому-елювіальному горизонті наявні «відмиті» піщані зерна без плівок і оболонок і окремі мікроорштейни. Як завжди для витачівських ґрунтів характерним є наявність округлих стяжінь залізисто-карбонатно-глинистої речовини. В ілювіального горизонту посилюються червонуваті відтінки кольору, що пов’язано із підвищеною озалізненістю. Характерні органо-глинисті і залізисто-карбонатно-глинисті плівки, що включають коломорфні глини, навколо зерен мінерального скелету. Матеріал ілювіального горизонту як і весь ґрунт з кристалами гіпсу. В карбонатному ілювії зростає вміст кристалів гіпсу, навколо мінеральних зерен залізисто-карбонатно-глинисті плівки і зустрічаються поодинокі крупні зерна кальциту.
Витачівський ґрунт кліматичного оптимуму (vtb2) відрізняється червонувато-коричнево-бурими відтінками кольору, матеріал його карбонатний, опіщанений, озалізнений, з марганцевими цятками. В мікробудові ґрунт з рівномірним просоченням плазми гумусом і зменшення його кількості з глибиною. Наявні типові ооїди, мікроорштейни і кількість кальциту зростає до низу. Нижній витачівський ґрунт (vtb1) також опіщанений, омарганцьований, з карбонатами, але він є більш озалізненим (посилюються червонуваті відтінки кольору) і загіпсованим (багато друз гіпсу). Проявляються ознаки елювіально-ілювіального розподілу органо-мінеральних речовин, що чітко підтверджується мікроморфологічно у наявності в елювіальному горизонті «відмитих» зерен скелету, а в ілювіальному – різноманітних плівок і натьоків. Тому верхній ґрунт близький до червонувато-бурих, що сформувався у досить вологих і теплих до жарких умовах, а нижній – до червонувато-бурих солонцюватих при значно більшому контрасті зволоження і посушення.