Горизонт 400
| Номер розрізу | |
|---|---|
| Індекс | df |
| Глибина min | 1.70 м |
| Глибина max | 2.80 м |
| Період | плейстоцен |
| Етап плейстоцену | дофінівський |
Дофінівський горизонт представлений ґрунтом заключної стадії dfc і ґрунтом оптимальної стадії dfb2.
dfc – 1,70 – 2,0 м – світло-бурий за кольором ґрунт, грудкуватої структури, піщаний середній суглинок з чітким Рк у вигляді світлої смуги.
dfb2 – 2,0 – 2,80 м – ґрунт з генетичними горизонтами.
Н – 2,0 – 2,30 м – бурий, світло-бурий з сіруватими відтінками кольору, пилуватий легкий суглинок, з окремими кротовинами із причорноморського і бузького горизонтів.
Hpk – 2,30 – 2,60 м – білясто-бурувато-палевий світлішає донизу, пухкий, пилуватий, грудкуватий, просочений карбонатами із затьоками світлого гумусу.
Pk – 2,60 – 2,80 м – з карбонатами, що проникають по затьоках у формі просочення, пилуватий легкий суглинок з марганцевими цятками.
У матеріалі верхньої частини ґрунту dfc в шліфах маса бурувато-сіра, пухка, просочена мікрокристалічним кальцитом. Бурий гумус в основному диспергований, але місцями зосереджений у вигляді округлих згустків. В мінеральному скелеті переважають кварц, кальцит, глауконіт, гетит, які щільно упаковані в органо-глинистій плазмі. В Pk горизонті, маса зцементована карбонатами, але місцями серед них видимі тонкі плями заліза і марганцю. Мікрокристалічний кальцит часто зосереджений навколо пор.
Під мікроскопом у матеріалі ґрунту dfb2 можна спостерігати, що темно-коричневий гумус групується у темних щільних згустках і грудочках, і місцями видно складні мікроагрегати ІІ і ІІІ порядків (до 0,5 мм), розвинена розгалужена сітка звивистих пор в гумусовому горизонті. Плазма гумусово-перехідного горизонту рівномірно просочена органо-глинистою речовиною, а в карбонатному горизонті навколо зерна скелету оточені карбонатно-глинистими плівками. В порівнянні з вище розміщеним горизонтом частка мінерального скелету в площі шліфа дещо знижена, а зерна первинних мінералів однорідні за розміром (0,01-0,03 мм).
Риси мікробудови ґрунту dfb2, враховуючи потужність профілю, наявність карбонатного ілювію, сіруватість забарвлення і розподіл гумусу у вигляді згустків і грудочок, а також поступове зниження його змісту з глибиною відображають ознаки степового, скоріше за все континентального чорноземоподібного ґрунтоутворення. Грунт близький до чорноземів південних борошнисто-карбонатних. Профіль верхнього ґрунту (dfc) вкорочений, профарбований бурим гумусом, з високим положенням карбонатного ілювію. Це є рисами бурого пустинно-степового ґрунтоутворення в умовах посиленої аридизації клімату (нечіткість мікроагрегатів, просочення плазми мікрокристалічним кальцитом). Грунт заключної стадії близький до світло-бурого напівпустельного.