Розріз 292

Миропіль. Розчистка 1. А - загальний вигляд розчистки 1 (робочий момент). Б - розчистка, що була досліджена. В - польова зарисовка з примазками природних матеріалів та стратиграфічним розчленуванням за Матвіїшиною Ж.М.

Загальна інформація
Область
Житомирська
Район
Романівський
Власна назва
Миропіль
Природна зона
мішаних лісів
ФГ край
Поліський
ФГ область
Житомирське Полісся
Населений пункт
Миропіль (Колодяжне)
Рік дослідження
2012
Досліджували
Лисенко С.Д., Матвіїшина Ж.М., Кушнір А.С.
Фото
Опис

У червні 2011 і 2012 року за запрошенням ст. н. с. Інституту археології НАН України, к. істор. н. С.Д. Лисенка працівниками відділу палеогеографії Інституту географії НАН України проф. Ж.М. Матвіїшиною та  А.С. Кушніром проводилося палеопедологічне вивчення Войцеховського курганного могильника курганної групи III в районі с. Миропіль Романівського р-ну, Житомирської обл. Даний археологічний об'єкт відноситься до епохи бронзи (XV-XIII ст. до н. е), а саме до пам'ятки комарівської культури тшинецкого культурного кола. Більшість курганів мають «трипільську підстилку», бо були споруджені на місці трипільського поселення, яке ймовірноіснувало в цих межах до IIIтис. до н.е. Вивчення даного археологічного об’єкту розпочалося ще в 1924 р., коли С.С. Гамченко, за участю І.Ф. Левицького та

О.Ф. Лагодовської було досліджено декілька курганів поблизу с. Войцехівка Житомирської губернії. За результатами дослідження тоді було написано роботу «Розкопки 1924 р. на Волині», яка так і не була опублікована. Серія курганів розташовувалася на вододілі в межах розораного в наш час поля, на якому подекуди знаходяться ділянки лісопосадки з переважанням липи та клену. У фізикогеографічному відношенні – це ділянка лісостепу на кордоні з лісовою зоною. Об'єкти розташовані на вододілі р. Случ і р. Корчик на рівні завадівсько-дніпровської надзаплавної тераси.

 

Генетичні горизонти
Палеогеографічний висновок

Досліджені кургани проілюстрували формування на матеріалі насипу давніх курганів дернових сильно підзолистих легкосуглинкових ґрунтів, що відповідають сучасним фізико-географічним умовам Полісся із надлишковою зволоженістю. Це в свою чергу призводить до формування слабкогумусованих ґрунтів з чітко вираженимиз поверхні елювіальним горизонтом, в той же час в ілювіальному горизонті, простежуються ортзандові прошарки.Сучасні ґрунтоутворювальні процеси безсумнівно частково переробляють ґрунти епохи бронзи, які приймають участь у формуванні профілю сучасного ґрунту. Ґрунтовий матеріал з артефактами комарівської культури тшинецького культурного кола ймовірно формувався в континентальніших, ніж сучасніумовах. Сучасний клімат є вологішим, про що свідчить значне озалізнення і оглеяння матеріалу та інтенсивніший розвиток процесів опідзолення. Порівнюючи похований та сучасний ґрунти, відмічаємо в першому більшу компактність будови,деяку пористість та невиразність мікроагрегаів останнього. Матеріал засипки ями трипільського часу є змішаним. Він піддався переробці наступними процесами ґрунтоутворення, одним із основних серед якихбулоопідзолювання і деяке озалізнення маси внаслідок перерозподілу оксидів заліза і формування ортзандових шарів. Водночас легкий механічний склад матеріалу та вміст піску нівелювали процеси формування типового ілювіального горизонту. В матеріалі з нижньої частини ями фіксується нечітке просочення маси криптокристалічним кальцитом, що пов’язано з виносом СаСО3 і формуванням глибоко залягаючого карбонатного горизонту сучасного ґрунту.

Ґрунт з артефактами трипільської культури, характеризується найбільш темнозабарвленимматеріалом гумусово-елювіального горизонтузнаявністю присипки SiO2.Гумусовоперехідний горизонт маєознаками ілювіальних процесів та розміщується над горизонтом породи. В горизонтах фіксується як ознаки компактної будови, так і досить пухкий матеріал з великою кількістю піщаних зерен, маса місцями слабко просочена карбонатами. В мікроморфології гумусового горизонту простежуються як ділянки зі складними мікроагрегатами, так і «відмиті». Таким чином, територія дослідження відноситься до здавна освоєних людиною. Ґрунти сприяли розвитку сільського господарства в залежності від якості обробітки як то дерев’яними та мідними засобами праці в часи розповсюдження трипільської культурита використання бронзових інструментів в час існуваннятшинецького культурного кола. Різновікові ґрунти свідчать про динаміку переміщення меж голоценових природних зон. Ґрунти трипільського часу (темно-сірі опідзолені, сірі лісові опідзолені) та епохи бронзи

(дерново-підзолисті) в порівнянні із сучасними дерново сильно підзолистими з чітким поверхнево оглеєним елювіальним горизонтом, свідчать, що в час існування на цій території трипільської культури тут панували ландшафти схожі з ландшафтами сучасного середнього на північного лісостепу. Ґрунти півночі лісостепової зони з часом змінювались на ті, що розвиваються зараз в Поліссі та характеризуються режимом поверхневого перезволоження і формуванням ортзандових прошарків в ілювії, тобто з часом, до сучасності, природні зони зміщувались на південь.

 

Публікації
1
Матвіїшина Ж.М. Реконструкція ландшафтів часу існування Трипільської культури на основі палеопедологічних досліджень / Ж.М. Матвіїшина, С.П. Дорошкевич, А.С. Кушнір // Вісник Львівського університету. Серія географічна: збірник наукових праць. – Львів. Вип. 48. – 2014. – С.107-117.
2
Матвіїшина Ж.М., Кушнір А.С. Палеопедологічні дослідження войцеховського курганного комплексу на Житомирщині // Науковий вісник Чернівецького університету. Географія. – Чернівці: Чернів. нац. ун-т, 2016. – Вип. 775-776. – С. 79-84