Досліджені кургани проілюстрували формування на матеріалі насипу давніх курганів дернових сильно підзолистих легкосуглинкових ґрунтів, що відповідають сучасним фізико-географічним умовам Полісся із надлишковою зволоженістю. Це в свою чергу призводить до формування слабкогумусованих ґрунтів з чітко вираженимиз поверхні елювіальним горизонтом, в той же час в ілювіальному горизонті, простежуються ортзандові прошарки.Сучасні ґрунтоутворювальні процеси безсумнівно частково переробляють ґрунти епохи бронзи, які приймають участь у формуванні профілю сучасного ґрунту. Ґрунтовий матеріал з артефактами комарівської культури тшинецького культурного кола ймовірно формувався в континентальніших, ніж сучасніумовах. Сучасний клімат є вологішим, про що свідчить значне озалізнення і оглеяння матеріалу та інтенсивніший розвиток процесів опідзолення. Порівнюючи похований та сучасний ґрунти, відмічаємо в першому більшу компактність будови,деяку пористість та невиразність мікроагрегаів останнього. Матеріал засипки ями трипільського часу є змішаним. Він піддався переробці наступними процесами ґрунтоутворення, одним із основних серед якихбулоопідзолювання і деяке озалізнення маси внаслідок перерозподілу оксидів заліза і формування ортзандових шарів. Водночас легкий механічний склад матеріалу та вміст піску нівелювали процеси формування типового ілювіального горизонту. В матеріалі з нижньої частини ями фіксується нечітке просочення маси криптокристалічним кальцитом, що пов’язано з виносом СаСО3 і формуванням глибоко залягаючого карбонатного горизонту сучасного ґрунту.
Ґрунт з артефактами трипільської культури, характеризується найбільш темнозабарвленимматеріалом гумусово-елювіального горизонтузнаявністю присипки SiO2.Гумусовоперехідний горизонт маєознаками ілювіальних процесів та розміщується над горизонтом породи. В горизонтах фіксується як ознаки компактної будови, так і досить пухкий матеріал з великою кількістю піщаних зерен, маса місцями слабко просочена карбонатами. В мікроморфології гумусового горизонту простежуються як ділянки зі складними мікроагрегатами, так і «відмиті». Таким чином, територія дослідження відноситься до здавна освоєних людиною. Ґрунти сприяли розвитку сільського господарства в залежності від якості обробітки як то дерев’яними та мідними засобами праці в часи розповсюдження трипільської культурита використання бронзових інструментів в час існуваннятшинецького культурного кола. Різновікові ґрунти свідчать про динаміку переміщення меж голоценових природних зон. Ґрунти трипільського часу (темно-сірі опідзолені, сірі лісові опідзолені) та епохи бронзи
(дерново-підзолисті) в порівнянні із сучасними дерново сильно підзолистими з чітким поверхнево оглеєним елювіальним горизонтом, свідчать, що в час існування на цій території трипільської культури тут панували ландшафти схожі з ландшафтами сучасного середнього на північного лісостепу. Ґрунти півночі лісостепової зони з часом змінювались на ті, що розвиваються зараз в Поліссі та характеризуються режимом поверхневого перезволоження і формуванням ортзандових прошарків в ілювії, тобто з часом, до сучасності, природні зони зміщувались на південь.
