Макро- і мікроморфологічні характеристики профілю розчистки з території ґрунтового могильника висоцької культури у фінальну епоху бронзи – початку ранньозалізного віку (X-VIII ст. до н.е.) в порівнянні з фоновим розрізом вказують на трансформацію ґрунту з опідзолених чорноземів, або темно-сірих лісових ґрунтів в чорнозем вилугуваний або типовий. Чорноземи опідзолені мають ущільнення і оглинення в середній частині профілю, вилуговуваність від карбонатів, активніший в розвитку процеси акумуляції гумусу. Вилугувані чорноземи характеризуються макроморфологічно відсутністю елювіально-ілювіальної диференціацій профілю, майже не спостерігається присипки SiO2. Таким чином, можна вважати, що близько 3000 років тому активнішими були процеси ілювіювання, тобто відбувалося винесення мінеральних та органічних сполук з верхніх горизонтів. Темно-сірі лісові ґрунти і опідзолені чорноземи могли формуватися спочатку під лісом, а при зведенні лісів, що вирубувалися на відкритих просторах, вони трансформувалися і стали формуватися вилужені і типові чорноземи, на ділянках лісів – темно-сірі лісові ґрунти з 2-ма гумусовими горизонтами, що деякою мірою було пов’язано і з потеплінням клімату. Близькість карбонатних порід нівелювала негативні наслідки перезволоження і сприяла формуванню тут чорноземів з ознаками вилуговування або опідзолення. На територіях могло розвиватися примітивне землеробство зони північного лісостепу.
