Фоновий ґрунт має потужність гумусованої частини профілю до 0,45 м, карбонатний з поверхні, з генетичними горизонтами чорноземів, глибоко переритий кротовинами і червоточинами, в карбонатному ілювії присутня білозірка, карбонатні конкреції та міцелярні форми карбонатів. Має типову для чорноземів грудкувато-зернисту структуру, обумовлену активною діяльністю червів. Численні кротовини свідчать про активну діяльність землерийних тварин. За даними ознаками ґрунт близький до чорноземів звичайних малопотужних слабо солонцюватих легкосуглинкових або середньосуглинкових. Такий висновок підтверджується, також, даними мікроморфологічного аналізу: характерною губчастою структурою, наявністю складних мікроагрегатів до IV порядку майже по всьому профілю, переважанням досить рівномірно розподіленого мулевого гумусу, поступовістю переходів між горизонтами, цементацією плазми мікрокристалічним кальцитом і різноманітними формами виокремлень CaCO3 у Рк, в тому числі у вигляді інкрустацій пор мікрокристалічним кальцитом, мікробілозірки і окремих крупних кристалів CaCO3. Карбонатність з поверхні пояснюється високим заляганням на поверхні карбонатних порід, що пояснює прояв ознак солонцюватості
