Курган шириною біля 30 м, висотою біля 4 м розміщений на вододільній поверхні в її найвищій частині. Поверхня кургану зверху перерита ходами землерийних тварин, на найвищій точці спостерігається пам’ятний камінь. Давнє поховання пов’язане з сабатинівською археологічною культурою (XV ст. до н.е.), присутні ознаки підсипки кургану під час поселення тут давніх слов’ян. Майже в центральній частині кургану проритий шурф. Рослинний покрив кургану представлений різнотрав’ям, в складі якого наявні типчак, ковила, що складають окремі рослинні асоціації. Неподалік від кургану знаходиться сучасна лісосмуга з акації, в давні часи, очевидно, це була безліса територія. В схилі кургану розкопана вертикальна стінка, де і проводились дослідження. Вивчений також ґрунт в найвищій точці кургану. Для порівняння за 40 м від кургану закладено фоновий розріз, що дозволило порівняти давні і сучасні ґрунти. Курган, як і більшість з ритуальних споруд того часу, первинно над поховальною камерою викладався фрагментами поверхневої дернини з навколишньої території, вище фрагментами матеріалу гумусових і перехідних горизонтів, тому забарвлення цих шарів темно-сіре або чорне, видно залишки корінців рослин в матеріалі. Матеріал перетворювався наступним ґрунтоутворенням, але материнською породою слугували вже не лесоподібні суглинки, як це характерно для найдавнішого ґрунту, а утворюючі курган шари гумусу, що треба мати на увазі при визначенні типу ґрунту.
