Розріз 119
Область |
Миколаївська
|
---|---|
Район |
Новобузький
|
Власна назва |
Розановка археологічний
|
Природна зона |
степова
|
Населений пункт |
с. Розановка
|
Рік дослідження |
2010
|
Досліджували |
Філатов Д.В., Горбенко К.В., Матвіїшина Ж.М., Мацібора О.В.
|
Розкоп давнього поселення розташований за 1,5 км на північний схід від с. Розановка з координатами (47°47'46" пн.ш., 32°23'29" сх.д.) в районі злиття річок Березівка та Інгул. Знаходиться на правому схилі високої тераси р. Інгул. Поселення виявляється на поверхні в результаті формування в його межах V-подібної балки глибиною 6-7 м. На протилежному схилі балки на вищих рівнях урвища прослідковуються виходи гранітів потужністю біля 30 м з майже повністю змитими ґрунтами. На правому схилі досить молодої балки в крутому урвищі майже на всій площі в 0,20-0,30 м від поверхні під потужним гумусовим горизонтом простежено кладку стін давніх будівель, що в основному приурочені до пухкого світло-сірого шару, під яким прослідковується добре виражений давній ґрунт часу закладання поселення (тобто його верхня частина віком 3600-3500 років тому).
1 | Hd | 0.00-0.05 м | голоцен | субатлантичний | ||
2 | Hk | 0.05-0.30 м | голоцен | субатлантичний | 3.50 | |
3 | Phk | 0.30-0.45 м | голоцен | субатлантичний | ||
4 | Pk | 0.45-0.62 м | голоцен | субатлантичний | ||
5 | Hk | 0.62-0.80 м | голоцен | суббореальний | ||
6 | Hpk | 0.80-1.00 м | голоцен | суббореальний | ||
7 | Phk(i) | 1.00-1.15 м | голоцен | суббореальний | ||
8 | Pk | 1.15-1.30 м | голоцен | суббореальний |
Порівняння здійснювалося на основі даних про концентрації Pb, Cu, Ni, P, Co в ґрунтах різних стадій педогенезу, виявлених в результаті спектрального аналізу. Профільний розподіл Pb в ґрунті під городищем характеризується трьома максимумами, перший припадає на гумусовий горизонт (0,20 м), другий знаходиться на межі горизонту Нрк та Рhк, третій приурочений до горизонту Рhk. В розподілі Pb по горизонту фонового розрізу спостерігається загальна подібність тенденцій до відповідного розподілу в похованому ґрунті, але з дещо меншими абсолютними показниками. Так, виділяється один загальний максимум (0,45 м) який відповідає в морфологічній будові горизонтам Нк та Phk. Мінімальна концентрація Pb у фоновому профілі спостерігається на глибині 0,70 м, що відповідає горизонту Pk, далі з глибиною має місце незначне наростання вмісту Pb. Приуроченість найвищих концентрацій Pb до гумусових горизонтів похованого та фонового ґрунтів пояснюється малою рухливістю в просторі даного хімічного елементу, а також його здатністю утворювати стійкі сполуки з органічною речовиною, максимум яких припадає саме на зазначені горизонти. Зв’язок показників концентрації Pb з карбонатним геохімічним бар’єром виявлено у похованому ґрунті (в горизонті Phki) меншою мірою, ніж у фоновому ґрунті, де значне збільшення вмісту Pb чітко визначається на межі підвищеного вмісту карбонатів.
Вміст Cu в ґрунті під городищем характеризується двома максимумами ‒ на глибині 0,20 м та 0,70 м, що відповідає горизонтам Нк (найвищий показник по профілю) та Нрк(і). З глибини 0,20 м спостерігається стрімке зниження показника концентрації до глибини 0,70 м. Розподіл даного показника у фоновому профілі суттєво відрізняється від похованого: пік концентрації Cu також припадає на горизонт Нк, але не є найвищим від поверхні, а наростаючи досягає максимуму саме в гумусовому горизонті Нк, зі збільшенням глибини вміст Cu зазнає пропорційного зниження. Чітко спостерігається обернений зв’язок розподілу Cu та вмісту карбонатних сполук як в похованому, так і фоновому профілях. Місця найвищої концентрації даного хімічного елементу відповідають горизонтам з найбільшим вмістом органічних речовин, на межі з найбільшими концентраціями карбонатів.
Чітко помітні відмінності в розподілі по профілю показників концентрації Ni в ґрунті під городищем та відповідному йому фоновому. Похований ґрунт характеризується двома максимумами в межах гумусового горизонту Нрк (0,20-0,45 м), але найбільші значення даного показника припадають на межу горизонтів Рк та лесоподібні суглинки на глибині 0,80-1,20 м. В даному інтервалі концентрація Ni досягає 60 мг/кг. Фоновий ґрунт, також, характеризується підвищенням вмісту даного хімічного елементу в перехідних горизонтах, що є для даного профілю найвищими значеннями зазначеного параметру. З глибиною концентрація Ni стрімко знижується і досягає мінімуму в межах горизонту Pk, з якого спостерігається незначне підвищення концентрації з глибиною. Приуроченість найвищих показників вмісту Ni до гумусових горизонтів може обумовлюватись утворенням хелатів ‒ стійких сполук даного хімічного елементу з органічними речовинами і саме на межі з шарами з підвищеними концентраціями карбонатів проходить їх коагуляція з розчинів.
За результатами макро- і мікроморфологічного аналізу похованих і фонових сучасних ґрунтів можна визначити наступне. Під городищем сабатинівської культури зафіксований темно-каштановий ґрунт, що відрізняється від сучасного коричнюватим відтінком забарвлення, складною агрегованістю зі щільними карбонатно-глинистими агрегатами і різкішим переходом до породи. Поступовість переходів між горизонтами, характер розподілу гумусу, його накопичення в поверхневих горизонтах свідчать про степовий характер ґрунтоутворення. Ґрунт під городищем відповідає теплішим кліматичним умовам при зміщенні зональності на південь. Ґрунт, який перекриває кладку городища, має чорноземний, перехідний до лучно-чорноземного тип. Від давнього часу до сучасності обстановки змінилися на більш помірні і дещо вологіші, але це стосується лише ґрунтів над кладкою.
1 | Мацібора О.В. Порівняльний аналіз похованих та зональних ґрунтів як метод реконструкції палеогеографічних обстановок голоцену / О.В. Мацібора // Український географічний журнал. – 2011. – №4. – С. 28-33. https://doi.org/10.5281/zenodo.1226844
12220202223022201.pdf1.27 МБ |
2 | Регіональні особливості вмісту та розподілу важких металів у ґрунтах північностепової підзони в другій половині суббореального періоду голоцену / Ж.М. Матвіїшина, І.В. Кураєва, В.Й. Манічев, Д.В. Філатов, О.В. Мацібора // Вчені записки Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського. Серія: Географія. – 2011. – Т. 24 (63). – №2, ч. 3 – С. 55-60.
12740202221022201.pdf1016.46 КБ |