Розріз 119

Загальна інформація
Область
Миколаївська
Район
Новобузький
Власна назва
Розановка археологічний
Природна зона
степова
Населений пункт
с. Розановка
Рік дослідження
2010
Досліджували
Філатов Д.В., Горбенко К.В., Матвіїшина Ж.М., Мацібора О.В.
Фото
Зарисовки
Опис

Розкоп давнього поселення розташований за 1,5 км на північний схід від с. Розановка з координатами (47°47'46" пн.ш., 32°23'29" сх.д.) в районі злиття річок Березівка та Інгул. Знаходиться на правому схилі високої тераси р. Інгул. Поселення виявляється на поверхні в результаті формування в його межах V-подібної балки глибиною 6-7 м. На протилежному схилі балки на вищих рівнях урвища прослідковуються виходи гранітів потужністю біля 30 м з майже повністю змитими ґрунтами. На правому схилі досить молодої балки в крутому урвищі майже на всій площі в 0,20-0,30 м від поверхні під потужним гумусовим горизонтом простежено кладку стін давніх будівель, що в основному приурочені до пухкого світло-сірого шару, під яким прослідковується добре виражений давній ґрунт часу закладання поселення (тобто його верхня частина віком 3600-3500 років тому).

Генетичні горизонти
1 Hd 0.00-0.05 м голоцен субатлантичний
2 Hk 0.05-0.30 м голоцен субатлантичний 3.50
3 Phk 0.30-0.45 м голоцен субатлантичний
4 Pk 0.45-0.62 м голоцен субатлантичний
5 Hk 0.62-0.80 м голоцен суббореальний
6 Hpk 0.80-1.00 м голоцен суббореальний
7 Phk(i) 1.00-1.15 м голоцен суббореальний
8 Pk 1.15-1.30 м голоцен суббореальний
Геохімічний висновок

Порівняння здійснювалося на основі даних про концентрації Pb, Cu, Ni, P, Co в ґрунтах різних стадій педогенезу, виявлених в результаті спектрального аналізу. Профільний розподіл Pb в ґрунті під городищем характеризується трьома максимумами, перший припадає на гумусовий горизонт (0,20 м), другий знаходиться на межі горизонту Нрк та Рhк, третій приурочений до горизонту Рhk. В розподілі Pb по горизонту фонового розрізу спостерігається загальна подібність тенденцій до відповідного розподілу в похованому ґрунті, але з дещо меншими абсолютними показниками. Так, виділяється один загальний максимум (0,45 м) який відповідає в морфологічній будові горизонтам Нк та Phk. Мінімальна концентрація Pb у фоновому профілі спостерігається на глибині 0,70 м, що відповідає горизонту Pk, далі з глибиною має місце незначне наростання вмісту Pb. Приуроченість найвищих концентрацій Pb до гумусових горизонтів похованого та фонового ґрунтів пояснюється малою рухливістю в просторі даного хімічного елементу, а також його здатністю утворювати стійкі сполуки з органічною речовиною, максимум яких припадає саме на зазначені горизонти. Зв’язок показників концентрації Pb з карбонатним геохімічним бар’єром виявлено у похованому ґрунті (в горизонті Phki) меншою мірою, ніж у фоновому ґрунті, де значне збільшення вмісту Pb чітко визначається на межі підвищеного вмісту карбонатів.

Вміст Cu в ґрунті під городищем характеризується двома максимумами ‒ на глибині 0,20 м та 0,70 м, що відповідає горизонтам Нк (найвищий показник по профілю) та Нрк(і). З глибини 0,20 м спостерігається стрімке зниження показника концентрації до глибини 0,70 м. Розподіл даного показника у фоновому профілі суттєво відрізняється від похованого: пік концентрації Cu також припадає на горизонт Нк, але не є найвищим від поверхні, а наростаючи досягає максимуму саме в гумусовому горизонті Нк, зі збільшенням глибини вміст Cu зазнає пропорційного зниження. Чітко спостерігається обернений зв’язок розподілу Cu та вмісту карбонатних сполук як в похованому, так і фоновому профілях. Місця найвищої концентрації даного хімічного елементу відповідають горизонтам з найбільшим вмістом органічних речовин, на межі з найбільшими концентраціями карбонатів.

Чітко помітні відмінності в розподілі по профілю показників концентрації Ni в ґрунті під городищем та відповідному йому фоновому. Похований ґрунт характеризується двома максимумами в межах гумусового горизонту Нрк (0,20-0,45 м), але найбільші значення даного показника припадають на межу горизонтів Рк та лесоподібні суглинки на глибині 0,80-1,20 м. В даному інтервалі концентрація Ni досягає 60 мг/кг. Фоновий ґрунт, також, характеризується підвищенням вмісту даного хімічного елементу в перехідних горизонтах, що є для даного профілю найвищими значеннями зазначеного параметру. З глибиною концентрація Ni стрімко знижується і досягає мінімуму в межах горизонту Pk, з якого спостерігається незначне підвищення концентрації з глибиною. Приуроченість найвищих показників вмісту Ni до гумусових горизонтів може обумовлюватись утворенням хелатів ‒ стійких сполук даного хімічного елементу з органічними речовинами і саме на межі з шарами з підвищеними концентраціями карбонатів проходить їх коагуляція з розчинів.

Палеогеографічний висновок

За результатами макро- і мікроморфологічного аналізу похованих і фонових сучасних ґрунтів можна визначити наступне. Під городищем сабатинівської культури зафіксований темно-каштановий ґрунт, що відрізняється від сучасного коричнюватим відтінком забарвлення, складною агрегованістю зі щільними карбонатно-глинистими агрегатами і різкішим переходом до породи. Поступовість переходів між горизонтами, характер розподілу гумусу, його накопичення в поверхневих горизонтах свідчать про степовий характер ґрунтоутворення. Ґрунт під городищем відповідає теплішим кліматичним умовам при зміщенні зональності на південь. Ґрунт, який перекриває кладку городища, має чорноземний, перехідний до лучно-чорноземного тип. Від давнього часу до сучасності обстановки змінилися на більш помірні і дещо вологіші, але це стосується лише ґрунтів над кладкою.

Публікації
1
Мацібора О.В. Порівняльний аналіз похованих та зональних ґрунтів як метод реконструкції палеогеографічних обстановок голоцену / О.В. Мацібора // Український географічний журнал. – 2011. – №4. – С. 28-33. https://doi.org/10.5281/zenodo.1226844
2
Регіональні особливості вмісту та розподілу важких металів у ґрунтах північностепової підзони в другій половині суббореального періоду голоцену / Ж.М. Матвіїшина, І.В. Кураєва, В.Й. Манічев, Д.В. Філатов, О.В. Мацібора // Вчені записки Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського. Серія: Географія. – 2011. – Т. 24 (63). – №2, ч. 3 – С. 55-60.